Коротко: що важливо розуміти
- Сильна реакція на нагадування про минуле сама по собі не означає наявність PTSD.
- Пам’ять, навчання, увага та фізіологічні реакції взаємодіють між собою.
- Сигнал, який колись був пов’язаний з небезпекою, іноді може викликати реакцію навіть у безпечній ситуації.
- Контекст допомагає нервовій системі розрізняти, коли старий сигнал справді означає загрозу, а коли обставини вже змінилися.
- Фраза «тіло пам’ятає» може бути корисною метафорою, але її не варто розуміти як буквальне зберігання спогадів у тканинах тіла.
Іноді людина добре розуміє, що небезпечна подія вже завершилася, але її реакція наче говорить про інше.
Різкий звук може викликати прискорене серцебиття. Певний запах може несподівано повернути напруження. У знайомій ситуації людина може завмерти, відчути бажання піти або переживати тривогу, хоча об’єктивної загрози зараз немає.
Такі реакції не означають автоматично, що людина має психологічний розлад. Після важких або загрозливих подій можливий широкий спектр емоційних і фізіологічних реакцій, і в багатьох людей вони поступово зменшуються.
Посттравматичний стресовий розлад, або PTSD, є більш вузьким клінічним поняттям. Для діагностики оцінюють певне поєднання симптомів, їхню тривалість і вплив на повсякденне функціонування.
Коли небезпека минула, а реакція все ще виникає
Під час загрози організм має швидко підготуватися до дії. Увага може більше зосереджуватися на потенційній небезпеці, а серцебиття, дихання, м’язове напруження та інші фізіологічні процеси можуть змінюватися.
Після події деякі сигнали, які були пов’язані з небезпекою, можуть залишатися значущими для систем пам’яті та розпізнавання загрози.
У результаті людина може переживати не лише свідомий спогад, а й автоматичну емоційну або фізіологічну реакцію.
«Я розумію, що зараз я в безпеці, але моя реакція може виникнути раніше, ніж я встигаю це пояснити собі».
Тригер не завжди виглядає як спогад
Нагадування про минуле може бути очевидним. Це може бути фотографія, місце, розмова або конкретна людина.
Іноді зв’язок набагато менш помітний. Тон голосу, запах, вираз обличчя, рух, музика або певний тип ситуації можуть бути пов’язані з реакцією.
National Center for PTSD описує емоційний дистрес і фізичну реактивність після контакту з нагадуваннями про травматичну подію як можливі ознаки PTSD. Однак окрема реакція не є достатньою для встановлення діагнозу.
У цій статті слово «тригер» використовується в широкому освітньому значенні як стимул або ситуація, що нагадують про попередній досвід і можуть бути пов’язані з реакцією.
Чому контекст має значення
Для адаптивної реакції недостатньо просто впізнати знайомий сигнал. Нервовій системі також потрібна інформація про поточний контекст.
Те, що в минулому справді було пов’язано з небезпекою, сьогодні може виникати за зовсім інших обставин.
Експериментальні дослідження PTSD показують, що в частини людей можуть існувати труднощі з використанням контекстної інформації для регуляції раніше засвоєної реакції страху.
У дослідженні Sarah Garfinkel та колег учасники з PTSD менш ефективно використовували безпечний контекст для модуляції раніше засвоєної реакції страху.
Тому точніше не говорити, що «мозок думає, ніби травматична подія відбувається знову».
Більш точне пояснення полягає в тому, що деяким людям може бути складніше використовувати інформацію теперішнього контексту для регуляції реакцій на сигнали, які раніше були пов’язані із загрозою.
Що таке згасання реакції страху
Якщо певний сигнал неодноразово з’являється разом із небезпекою, може сформуватися засвоєна реакція.
Якщо пізніше той самий сигнал багаторазово виникає без небезпечної події, може формуватися нове навчання. Нервова система починає засвоювати, що за нових умов цей сигнал більше не передбачає ту саму загрозу.
Дослідники називають цей процес fear extinction, або згасанням умовної реакції страху.
Важливо, що нове навчання не обов’язково стирає первинну асоціацію. Контекст і подальше відтворення інформації про безпеку залишаються важливими.
У дослідженні Mohammed Milad та колег учасники з PTSD демонстрували відмінності під час подальшого відтворення extinction learning. Дослідники також виявили відмінності в активності кількох ділянок мозку, пов’язаних з обробкою страху, контекстом і регуляцією.
Ці результати допомагають пояснювати можливі механізми PTSD, але не означають, що один і той самий механізм пояснює реакції кожної людини після важкого досвіду.
Бий, тікай або завмри: корисна модель, але не вся картина
Терміни fight, flight і freeze часто використовують, щоб простою мовою пояснити деякі автоматичні захисні реакції.
Ця модель може бути корисною для освітнього пояснення, але реакції людини на загрозу значно складніші.
Вони можуть включати підвищену настороженість, уникання, зміни сну, труднощі з концентрацією, посилену стартл реакцію, дратівливість, емоційне оніміння та інші прояви.
Тому не варто пояснювати кожну людську реакцію лише через fight, flight або freeze.
Де в усьому цьому тіло
Мозок постійно отримує інформацію про внутрішній стан організму.
Це включає сигнали, пов’язані із серцебиттям, диханням, м’язовим напруженням та багатьма іншими фізіологічними процесами.
Сприйняття та обробка внутрішніх сигналів організму пов’язані з поняттям інтероцепції.
Це допомагає зрозуміти, чому психологічний досвід неможливо повністю відокремити від фізіології.
Науковий підхід не вимагає обирати між «мозком» і «тілом». Пам’ять, увага, емоції та фізіологічні реакції працюють у взаємопов’язаних системах.
Що означає вислів «тіло пам’ятає»
Книга Бессела ван дер Колка The Body Keeps the Score значною мірою популяризувала ідею, що важкий досвід може бути пов’язаний із пам’яттю, емоційними реакціями та тілесними станами.
Ван дер Колк наголошує, що наслідки важкого досвіду можуть проявлятися не лише в історії, яку людина може свідомо розповісти, а й у реакціях, відчуттях, стані збудження та переживанні безпеки.
Для науково точного викладу, однак, назву книги не варто сприймати як буквальну нейробіологічну формулу.
Тіло не є окремим сховищем спогадів.
Більш точне пояснення пов’язане із взаємодією пам’яті, навчання, уваги, оцінки загрози, контексту та фізіологічної регуляції.
Сильна реакція не обов’язково означає PTSD
Це принципово важливе розмежування.
Після страшної або надзвичайно важкої події людина може переживати тривогу, порушення сну, неприємні спогади або реакції на певні нагадування і при цьому не мати PTSD.
National Institute of Mental Health зазначає, що багато людей переживають різні реакції після травматичних подій і з часом поступово відновлюються.
Для діагнозу PTSD необхідний певний патерн симптомів, тривалість понад один місяць і клінічно значущий вплив на функціонування людини.
Окреме тілесне відчуття, тривожна реакція або складний спогад не дозволяють встановити PTSD чи інший психічний розлад.
Що це розуміння може змінити на практиці
Є суттєва різниця між запитаннями:
«Що зі мною не так?» і «Чого моя нервова система могла навчитися з попереднього досвіду, і чому ця реакція виникає зараз?»
Друге запитання не встановлює діагноз і не пояснює всі труднощі людини травмою.
Однак воно дозволяє розглядати деякі реакції через процеси навчання, пам’яті та адаптації, а не лише як результат свідомого вибору.
Людина може раціонально розуміти ситуацію і водночас переживати емоційну або фізіологічну реакцію, яка виникає раніше, ніж свідомий аналіз.
Що важливо знати фахівцям, які вивчають гіпноз
Для фахівців у сфері гіпнозу особливо важливо розуміти взаємодію уваги, очікувань, емоційних реакцій, пам’яті та тілесних відчуттів.
Професійна підготовка у консультативному гіпнозі не є тотожною підготовці до діагностики або лікування PTSD.
Фахівець має працювати в межах своєї кваліфікації, професійної ролі та чинного законодавства.
Підготовка консультантів гіпнологів NGH
Для фахівців, які хочуть системно вивчати гіпноз, стан трансу, навіювання та професійні межі застосування методів, Chicago Institute of Hypnosis and Coaching пропонує програму підготовки консультантів гіпнологів за стандартами National Guild of Hypnotists.
Дізнатися про програму NGHКоли варто звернутися по професійну допомогу
Якщо реакції після важкої події зберігаються, стають інтенсивними або суттєво заважають сну, стосункам, роботі чи повсякденному життю, варто обговорити їх із кваліфікованим фахівцем у сфері психічного здоров’я.
Діагностика PTSD потребує оцінки всього патерну симптомів і не може ґрунтуватися лише на одному відчутті, спогаді або реакції.
Бессел ван дер Колк
The Body Keeps the Score відіграла важливу роль у популяризації розмови про психологічну травму, пам’ять, емоційні реакції та тілесний досвід.
Ми використовуємо книгу як важливий освітній контекст, але наукові твердження цієї статті перевіряємо окремо за дослідницькою літературою та авторитетними клінічними джерелами.
Посилання на наш незалежний огляд книги буде додано тут після публікації розділу «Книги та читання».